Чому я руйную власне щастя, щойно все налагоджується?

Бо ти тихо вирішив, що радість небезпечна: впустиш її — втрата потім ранить сильніше, і ти руйнуєш її зараз, на своїх умовах. Скажи цей страх Богові прямо. Потім проси про важчу сміливість — прийняти добре, не зіщулюючись в очікуванні удару. Радість — не борг, який стягнуть. Дозволь одному доброму дневі бути просто добрим днем.

Традиція вважає симху — радість — не удачею, а тим, про що просять і що навіть заповідано: тим, що тобі дозволено, а часом і належить, собі дати.

З джерел «Повнота радощів перед лицем Твоїм» — Псалом 16