Минув рік, а горе не відпускає. Що тепер?

З тобою все гаразд. Горе — не проєкт зі строком, і в календаря нема влади над серцем. Зазвичай змінюється не розмір утрати, а розмір життя навколо неї, і це триває набагато довше, ніж люди готові визнати. Далі говори про це Богові прямо — включно з утомою від того, що все ще говориш. І дозволь комусь нести це з тобою трохи; річниці важкі й не для того, щоб піднімати їх самому.

Традиція не квапить скорботу; вона називає її пори — авелут, довге горе, якому дозволено зайняти стільки, скільки насправді потрібно серцю, а не скільки зручно іншим.

З джерел «Увечері плач ночує, а на ранок — радість» — Псалом 30